То було дуже-дуже давно. Жив в однім краю, служив
Господу Богу і людям єпископ Миколай. Усі знали, який
він добрий та щедрий. Ще змалечку він ніколи не
проходив
повз людське горе. Був дуже тихим і незлостивим.
Шанував своїх батьків. Молився, щоб у світі було більше
справедливості, миру, добра й милосердя.
Коли не стало батьків, Миколай роздав своє майно
Господу Богу і людям єпископ Миколай. Усі знали, який
він добрий та щедрий. Ще змалечку він ніколи не
проходив
людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра
за своє життя. А як не хотів наживати слави на чужому
горі, то робив усе таємно.
Жила одна бідна удова з маленькими дітьми. Скрутно їм
Жила одна бідна удова з маленькими дітьми. Скрутно їм
було, голодно і холодно. Щовечора плакала жінка, але
не знала, чим порятуватися.
А одного ранку застилала ліжко, аж дивиться: під
подушкою лежить вузлик, набитий грішми. Як вона
здивувалася! А як зраділи діти! Адже тепер мама не буде
плакати, а на свята й вони отримають подарунки й
солодощі.
Помолилася жінка Богу, подякувала щиро за добро.
Помолилася жінка Богу, подякувала щиро за добро.
Тільки пізніше здогадалася, що то все турбота Святого
Миколая.
Комментариев нет:
Отправить комментарий